Коли гроші не рятують економіку: чому українські підприємства скорочують капітальні інвестиції

Надлишок готівки і глобальне зростання цін на енергоносії веде світову економіку до стагфляції – гроші є, але виробництво скорочується. Захід пережив подібний досвід півстоліття тому. Україна переживає зараз і, схоже, повторює ті ж помилки, які колись допустили західні уряди
Після пандемії - стагфляція (фото: bankstok.ru)

Випробувані методи

Інфляційну модель США до початку нинішньої кризи можна було вважати ідеальною: низькі темпи інфляції (до 2%) при порівняно високих темпах зростання для розвинених країн – вище 3%. Зараз від колишнього "ідеалу" не залишилося і сліду. До літа 2021-го року, активи ФРС вперше в історії перевищили позначку в $8 трлн, збільшившись в порівнянні з докризовим періодом більш ніж в 2 рази. Сумарно, за час пандемії, найбільші монетарні центри світу (США, ЄС і Японія) витратили на боротьбу з наслідками пандемії в економіці і соціальній системі майже 9 трильйонів доларів. Із загальним розміром активів в $24 трлн, вони стали найбільшими гравцями на глобальному фінансовому ринку. Для порівняння, ринкова капіталізація 100 провідних корпорацій світу в 2019-му році (який передував кризі) досягла рекордних $21 трлн (за даними рейтингу Global Top 100 companies, що складається аудиторською компанією PricewaterhouseCoopers (PwC).

З 2008-го року ФРС США активно застосовувала програму кількісного розширення, викуповуючи активи на десятки мільярдів доларів і збільшуючи обсяги грошової ліквідності. Специфіка американської фінансової системи дозволяла утримувати цей фінансовий навіс в рамках герметичного внутрішнього контуру глобальної фінансової системи, не допускаючи викид "зайвих" грошей в реальний сектор економіки. ФРС викуповував облігації у банків (іпотечні та казначейські), а банки збільшували залишки на своїх доларових рахунках у ФРС, включаючи обов'язкові резерви.

Простими словами, відбувався обмін резервними активами (долари на облігації) без істотної кореляції обсягу ліквідності в реальному секторі економіки і на споживчому ринку. Це дозволяло купірувати інфляцію у внутрішньому контурі, проявом якої ставало зростання фондових індексів, а не цін на споживчі товари і послуги. Маркером цієї грошової емісії стала "інфляція" або зростання цін на активи на ринку цінних паперів (темп зростання провідних світових індексів вимірювався двозначними числами).

За допомогою додаткової емісії ФРС не тільки закривав проблеми 2008-го року, але і проводив політику так званого "розмитого контуру" для подолання "труднощів переходу" від одного економічного циклу до іншого (з 2009-го по 2020-й тривав супердовгий цикл світового зростання). Справа в тому, що перехід від одного економічного циклу до іншого завжди відбувається у форматі кризи, але можна за допомогою емісії "розмити" цю трансформацію, коли рецесія статистично виявлена не буде (лише уповільнення темпів розвитку).

Очікування і реальність

Пандемія 2020-го зруйнувала цю модель, так само як і очікування кількісної нормалізації (скорочення обсягу викупу активів на ринку з боку ФРС), а потім і очікування старту кількісного стиснення (підвищення базових процентних ставок і продажу ФРС активів на ринку з метою вилучення навісу ліквідності).

ДО РЕЧІ, висока інфляція в США і низький курс долара по відношенню до євро - це саме та гримуча суміш, яка спостерігалася напередодні глобальної фінансової кризи 2008 року: в 2007-му курс долара до Євро перевищував позначку 1,5, а інфляція становила більше 4%.

І зараз інфляційний джин, випущений з монетарної "пляшки", ризикує істотно скорегувати структурну перебудову світової економіки через стагфляцію.

ФРС часто говорить про те, що таргетує не так низьку інфляцію, як низькі інфляційні очікування. У дослідженнях Банку Англії, було доведено, що специфічні фінансові терміни, такі як "базова ставка" або "статистичний показник інфляції", вже погано сприймаються суб'єктами економіки, через те, що досить слабо корелюють з фактами реального життя. Саме тому, центральний банк повинен таргетувати не сухі цифри, а довіру до своєї політики. Але тут якраз і відбувається збій: ФРС прогнозує уповільнення інфляції на рівні 2,1-2,2% В найближчий рік. У той же час, опитування, проведене ФРС показує, що респонденти в США очікують інфляцію на рівні 5% в 2022-му і приблизно 4% в найближчі три роки. Але навіть у такій аномально високій інфляції в США є свої суттєві перекоси: наприклад, зростання цін на енергоносії на 41,9%!


Україна не сховається

Не минула чаша ця й Україну. В ідеальній економічній моделі, споживча інфляція повинна бути трохи вище промислової. Що це дає? Якщо вартість матеріальних факторів виробництва (промислова інфляція) трохи відстає від споживчої, підприємець отримує додаткову інфляційну премію, продаючи свій товар трохи дорожче, ніж він витратив на нього (плюс закладений прибуток).

Відповідно на нього позитивно діють цінові стимули виробництва, які мотивують його розширювати випуск товарів і брати кредит під нові проекти. Якщо ж споживча інфляція нижча за промислову, то виникають діаметрально протилежні тенденції: фактори виробництва дорожчають швидше, ніж ціни реалізації.

На першому етапі, інфляційний дисконт може покриватися за рахунок рентабельності.

Але потім, коли прибутку вже не вистачає, підприємець змушений спершу заморожувати інвестиційні програми, потім - скорочувати діюче виробництво/звільняти найманих робітників і в фіналі, коли розрив між інфляцією промислових і споживчих цін досягає свого максимуму, повністю зупиняти виробництво.

Навіщо виробляти сьогодні, якщо завтра з урахуванням динаміки цін ти отримаєш виручку менше планового рівня витрат? Споживча інфляція в Україні за підсумками січня-вересня 2021 року склала 8,7%, а промислова - 32,4%. Розрив в 3,7 рази. Різниця в 23,7 п. п.

Якщо взяти якесь "усереднене" підприємство в Україні, це означає, що матеріальна собівартість зросла на 32,4%, а ціна реалізації - на 8,7%.

При чому перша - штовхається вгору світовими сировинними цінами, насамперед на енергоресурси. А друга обмежується споживчим попитом населення, ослабленим в умовах нинішньої кризи. Як наслідок - українські компанії майже повністю заморозили капітальні інвестиції.

Не тільки в Україні, а й у всьому світі назріває системна криза пропозиції, коли можлива масова зупинка промислових підприємств.

Так вже бувало

Схожа ситуація була в США за часів енергетичної кризи 70-х роках минулого століття. Тоді зростання цін на паливо призвело до прискорення інфляції і помилку тодішніх американських властей, які сприйняли цей ціновий сплеск за інфляцію попиту і почали боротися з нею підняття процентних ставок. Американці вважали, що ВВП знаходиться "вище тренда", тобто, перегрітий і економіку потрібно охолоджувати жорсткою монетарною політикою. Насправді, економіка була "нижче тренда" за потенціалом розвитку (а її "розігрів" пояснювався ціновим фактором), і її потрібно було лікувати дешевими кредитами, що і зробив президент Рональд Рейган на другому етапі свого правління.

Приблизно те ж саме відбувається і в Україні. Наші підприємства переживають найгострішу кризу пропозиції, викликану подорожчанням матеріальних факторів виробництва та енергетичних ресурсів. З іншого боку - дефлятор ВВП у другому кварталі склав 26,4%, номінальний ВВП на зльоті, за підсумками року валютний еквівалент його розміру, цілком можливо, складе рекордні 190 млрд. дол.

І наш НБУ, схоже, робить помилку - він вважає, що динаміка зростання економіки знаходиться вище тренда, вона перегріта і її потрібно "охолоджувати" високими процентними ставками, не помічаючи, що зростання ВВП викликане подорожчанням сировинної компоненти на світових ринках. А економіці потрібні дешеві кредити для модернізації і зниження рівня матеріальних витрат і енергоємності. У той же час, споживчий попит і так малий, щоб його "охолоджувати".

Зараз Україна знаходиться на тому економічному відрізку, з якого стартували "нові індустріальні країни" 20-30 років тому. І розганяли вони своє зростання за допомогою порогових значень інфляції на рівні 10-15%. У нас все навпаки: планова низька інфляція (в таргеті НБУ) і очікування розвитку, якого при слабкій монетизації ВВП не буде. Що таке зростання Китаю на 7% при інфляції в 3-4%? Це постійне збільшення продуктивності праці і колосальні інвестиції. Але всього цього в Китаї не було б без двигуна у вигляді помірної порогової інфляції. Така ж картина у будь-якої країни, що динамічно розвивається: інфляційний поштовх, структурні реформи, стійке зростання. У нас теж були інфляційні "поштовхи", але не було справжніх реформ для запуску моделі зростання 5%+.

Читайте також: Дефіцитний водій. Чому в ЄС стрімко зростають ціни на продукти харчування

18.10.2021/18:09
17 січня, понеділок
16 січня, неділя
15 січня, субота
14 січня, п'ятниця