Збільшення облікової ставки НБУ: чи не обернеться боротьба з інфляцією "перемогою" над економікою?

Національний банк збільшив облікову ставку на 0,5% до 9%. Таким чином, 2021-й рік став в Україні періодом максимального посилення монетарної політики: ставка центрального банку зросла в півтора рази від історичного мінімуму в 6%, що протримався з червня минулого до березня цього року
НБУ підвищує облікову ставку, щоб уповільнити інфляцію (фото: 24tv.ua)

У повідомленні НБУ збільшення облікової ставки пояснили "новою невизначеністю", яка формується за рахунок:

1) загрози військового конфлікту з РФ;

2) зростання цін на продовольство;

3) регіональною інфляцією в Центральній та Східній Європі;

4) збільшення цін на енергоносії.

Примітно, що збільшення облікової ставки не мінімізує жодну із зазначених вище проблем для загальної цінової стабільності української економіки. Серед факторів визначеності, названо лише отримання чергового траншу від МВФ і продовження програми у відповідності з новим меморандумом до літа 2022-го року.

Саме поєднання балансу зазначених вище факторів, на думку аналітиків НБУ, і сформувало рішення регулятора підвищити облікову ставку, яка тепер повернулася на рівень весни 2020-го року. Нагадаємо, влітку минулого року саме небажанням знижувати її з рівня 8% і було продиктовано рішення влади змістити з поста глави НБУ Якова Смолія. Нинішнє керівництво Нацбанку на терені дезінфляції, як бачимо, перевершило своїх попередників.

На тлі збільшення процентної ставки відбулося два побічно пов'язаних з цією подією явища:

- по-перше, девальвація гривні призупинилася і навіть розгорнулася назад - у бік слабкої ревальвації: курс повернули на позначку 27 і менше;

- по-друге, напередодні НБУ знизив в черговий раз прогноз зростання ВВП України в 2021-му році: з 3,8% до 3,1%, що вкрай мало на виході з кризи (в 2020 – му наш ВВП впав на 4%) - ми про це писали.

Аналогічні прогнози видали і світові фінансові центри з тією лише різницею, що їх цифри були не настільки політкоректні: Банк J. P. Morgan істотно погіршив прогноз зростання нашого ВВП в поточному році з 4,5% до 2,3%, А Bank of America – з 4,5% до 3%.

Поєднання двох новин: зміцнення курсу національної валюти і уповільнення національної економіки – явища одного порядку. Облікова ставка НБУ вже давно перестала виконувати в Україні роль монетарної трансмісії, мета якої - формувати орієнтир внутрішньої ціни на гроші. Це скоріше орієнтир прибутковості для фінансових спекулянтів, оскільки до облікової ставки прив'язана низка інших індикаторів, що забезпечують прибутковість банків і компаній нерезидентів, що вкладають гроші в державні цінні папери на українському ринку капіталу. До таких ставок можна віднести: ставку рефінансування (овернайт): +1% до базової, тобто 10%. І ставку за депозитними сертифікатами НБУ, за допомогою якої регулятор мобілізує "надлишкову" ліквідність банківського сектора (150-190 млрд грн): тут мінус 1% від базової або 8%. Тобто, з підвищенням "обліку" зростуть витрати банків на відсотки за "оверами" - кредитами, які вони беруть в НБУ для підтримки миттєвої ліквідності.

Але в тому-то й справа, що банки майже не кредитуються в НБУ, а якщо і беруть рефінансування, то довгострокове, вкладаючи цей ресурс в ОВДП і заробляючи на маржі (різниці ставок). Виходять особливості національного кері-трейду: беремо в НБУ "реф" під 10% і вкладаємо в облігації Мінфіну під 12%, заробляючи на одному мільярді 2% на сумі або 20 млн грн на рік, і нам байдуже, яка ставка НБУ – головне, щоб прибутковість ОВДП Мінфіну була на 2-3% більше. Як бонус - зростають ставки за депозитними сертифікатами Нацбанку, 8% - і вони стають вельми привабливі для банків, адже це безпрограшний лотерейний квиток для заробляння на короткостроковому часовому інтервалі.

Крім того, до базової ставки прив'язана і ставка прибутковості ОВДП Мінфіну, які розміщуються на первинних аукціонах: напередодні рішення за обліковою ставкою, прибутковість ОВДП коливалася в діапазоні від 10% до 12,75% залежно від терміну обігу. Тепер прибутковість приросте ще на 0,5-1%.

По суті, ми бачимо поділ функцій: НБУ загонич, який "заманює" зростанням базової ставки нерезидентів на внутрішній ринок капіталу, видаючи Мінфіну індульгенцію на підвищення вартості обслуговування державного внутрішнього боргу (первинна прибутковість ОВДП). З іншого боку – Міністерство фінансів як "ловець" нерезидентів.

Саме з метою заманювання спекулятивного капіталу і проводиться нинішня політика НБУ, спрямована на поступовий перехід до тактики так званих "позитивних реальних ставок". Реальна ставка (прибутковість інвестора) дорівнює різниці між номінальною ставкою та інфляцією. На даний момент, інфляція в Україні становить 10% в річному численні, а номінальна, під якою маємо на увазі облікову ставку – 9%. Тобто, реальна ставка або дохід інвестора – мінус 1%.

Ми поки ще в зоні негативних реальних ставок, що має стимулювати фінансових спекулянтів виходити з нашого ринку, що вони частково і роблять. Але глибина мінуса вже скоротилася на 0,5%, і, якщо інфляція буде знижуватися, то в 2022-му може виникнути паритет і навіть та сама "зона позитивних реальних ставок", коли "всі прапори будуть в гості до нас". Правда, мова йде не про прямі іноземні інвестиції в економіку, а про спекулятивні – в держборг. Саме приплив спекулятивного капіталу і зміцнив гривню в 2019-му на 15%. І балансування на припливі/відтоку зберегло стабільність гривні в 2021-му. Здається, НБУ все робить правильно. Але це тільки здається.

Аналітики НБУ люблять лякати українців Туреччиною. Мовляв, не будемо підвищувати облікову ставку – "буде як у Туреччині". Майже як у дитячій історії-страшилці: "у чорній, чорній кімнаті, є чорна, чорна скриня, а там зберігається чорна, чорна монетарна політика...".

Спроба зробити з Туреччини "інфляційного бугімена" виглядає не страшно, а смішно: досить просто порівняти потенціали двох країн, причому у всіх аспектах: економічному, фінансовому, соціальному, військовому, промисловому, інфраструктурному, науковому, освітньому і т. д.

У 2020-му році, ВВП Туреччини, на відміну від України, не падав, а виріс на 1,8%. І в 2021-му, за даними Світового банку, Туреччина увійде в топ-5 країн світу з найвищими темпами зростання економіки: більше 5%, за деякими оцінками - близько 9% (порівняйте з нашими 3%).

У чому ж рецепт зростання Туреччини? Якраз в її монетарній політиці.

Центральний банк Туреччини проводить досить радикальну монетарну політику, яку можна було б назвати таргетуванням розміру валового внутрішнього продукту (ВВП), коли економіка сама повинна підібрати для себе комфортний рівень цінової динаміки (інфляційні ключі). Це призводить до суттєвої цінової амплітуди і ризику девальвації нацвалюти. Але той же інфляційно-монетарний імпульс забезпечує зростання економіки за рахунок високого дефлятора ВВП. А валютні дисбаланси з часом вирівнюються за рахунок зростання експорту і припливу прямих іноземних інвестицій (ПІІ). При цьому, кредитне стимулювання малого та середнього бізнесу здійснюється через мережу спеціальних банків, які за допомогою компенсації процентної ставки за рахунок держави забезпечують масову видачу кредитів під розвиток нових проектів. В результаті чого малий бізнес отримує і додатковий інфляційний дохід, і кредитний ефект фінансового важеля.

Повертаючись до початку нашої статті, можна сказати, що в Туреччині забезпечується позитивна реальна ставка для свого підприємця, який виробляє продукцію на експорт з високим рівнем додаткової вартості, а не для фінансового спекулянта: за рахунок девальвації ліри турецький експорт в кінці поточного року перевершив докризові показники. Номінальна рентабельність турецьких експортерів перевищила 20%, в той час як середня ставка кредитування склала менше 10%, тобто інфляційна премія бізнесу, як фактор глобальної конкурентоспроможності, досягла так само 10%.

Саме тому, намагаючись боротися з інфляцією витрат, а не з інфляцією попиту, Центральний банк Туреччини знижує свої ставки, щоб знизити процентні витрати бізнесу і збільшити доступ підприємців країни до кредитів з метою технологічного оновлення та мінімізації рівня витрат на виробництво, що в умовах глобальної інфляції і низького платоспроможного попиту населення, виглядає єдино вірним рішенням.

Читайте також: Анна Дерев'янко: Багато позитивних змін у нашій країні відбуваються не завдяки владі, а всупереч їй

17 січня, понеділок
16 січня, неділя
15 січня, субота
14 січня, п'ятниця