Сергій Корсунський: Угода про асоціацію з ЄС відкрила й японські ринки. Японців цікавить одне - якість

Надзвичайний і Повноважний посол України в Японії Сергій Корсунський в ексклюзивному інтерв'ю FEG розповів про те, як українські бренди почали займати своє місце в японських супермаркетах та чому з японцями так важко домовлятися
Сергій Корсунський, Надзвичайний та Повноважний Посол України в Японії

Як на сьогодні виглядає торгівельний баланс між Україною і Японією? Що ми експортуємо і імпортуємо?

Цього року, я сподіваюсь, товарообіг наблизиться до позначки $1,5 млрд. По основних товарних групах: в Японію ми продаємо сировину для металургійних заводів, окатиші, тютюнові вироби і продукти харчування. Ну а з Японії, як це легко здогадатись, в Україну імпортують автомобілі, електроніку, важке машинобудування. Проте важливо розуміти, що основні торговельні доми Японії, такі, як Сумітомо, Марубені та інші постачають українську продукцію також в треті країни, і обсяг цієї частини експорту нам просто невідомий.

Як в Японії наразі оцінюють інвестиційний клімат в Україні? Наскільки він є привабливим для японських компаній і що заважає прогресу? Які інвестиційні проекти наразі реалізуються і в яких сферах?

В Японії дуже відповідально ставляться до інвестицій, але не панікують, якщо виникають проблеми. Ніде в світі інвестиції не бувають безпроблемними. В Україні офіційно обсяг японських інвестицій дуже малий - десь $140 млн, але це, скажімо, без урахування майже $500 млн інвестицій Джапан Табакко, які прийшли з Нідерландів. Насправді, це японські кошти. Три сфери варто відзначити - сільське господарство, виробництво запчастин для автомобілів і лізинг важкої техніки. Щодо привабливості варто відзначити, що Японія - один з найбільших в світі інвесторів, і весь світ конкурує за японські інвестиції. З японського боку пріоритети такі - США, країни Південно-Східної Азії. Тільки після цього йде Європа.

Повідомляється, що угода про асоціацію з ЄС, зокрема її економічна частина, позитивно вплинула на збільшення торгівлі між Україною та Японією. В якому форматі перспективніше розглядати розширення торговельних зв'язків двох країн – суто в двосторонньому чи в рамках трикутника Україна-Японія-ЄС?

Японські стандарти щодо товарів будь якої групи надзвичайно високі. Для того, щоб поставляти сюди що-небудь, треба роками проходити сертифікацію. Той факт, що наші виробники продуктів харчування навчилися виробляти високоякісну продукцію за стандартами ЄС, звичайно сприяло і тому, що почав значно розширюватися і спектр нашого експорту в Японію. Скажімо, наш мед, курятина, печива, продукція низки українських марок продуктів - все це вже присутнє у супермаркетах, відкрився ринок вина. Можна працювати у різних форматах, японців цікавить одне - якість.

Експерти кажуть, що великою проблемою України є те, що багато українських товарів потрапляють до Японії не безпосередньо з України. Мовляв, українські експортери орієнтовані передусім на ЄС, а вже країни ЄС реекспортують українські товари до Японії (український мед пакується в Польщі, українські ягоди – в Італії). Від чого залежить вирішення проблеми?

Можу додати - багато наших товарів потрапляє до Японії ще й з Китаю. Вирішення проблеми просте - необхідно рішуче і активно створювати в Україні потужності з виробництва кінцевої продукції, переробленої, а не продавати сировину. Наприклад, нашу олію спочатку везуть в ЄС, там її переробляють - тому що для Японії потрібно подвоїти вміст жирів - і тільки потім завозять сюди. Чому у нас не побудувати відповідні заводи - для мене загадка. Так само - мед, ягоди, інші товари. Мають бути відповідні стимули для розвитку такого бізнесу.

Японія та ЄС підписали меморандум "Партнерство стійкого зв'язку та якісної інфраструктури" у вересні 2019 року. У цьому меморандумі пріоритетним регіоном для спільної роботи позначається Східна Європа, поряд із Західними Балканами, Тихоокеанським регіоном та Центральною Азією. Чи впроваджувались відтоді спільні японсько-європейські проекти у цих регіонах, зокрема в Україні?

На днях було оприлюднено кінцевий звіт по цьому проекту, який, що стосується України, робили експерти ЄС і Японії на підставі даних, отриманих в Україні від компаній ЄС і Японії, відповідних диппредставництв, міжнародних організацій типу Світового Банку і МВФ. Там містяться не дуже приємні для нас оцінки, хоча й зазначається про неймовірний потенціал. Не думаю, що саме цей звіт і згаданий меморандум зіграють якусь особливу роль у просуванні проектів з Японією. Ми працюємо зараз над декількома вагомими двосторонніми проектами у галузі інфраструктури, переробки відходів (японці - чемпіони світу по цьому), розвитку співпраці у галузі ІТ.

Періодично піднімається питання щодо угоди про вільну торгівлю між країнами. Без сумніву, ця угода дуже потрібна нам. З яких причин японська сторона ставиться до неї обережно?

Так, питання про початок переговорів по угоді про вільну торгівлю лежить на столі. Але торгівля з Україною - це 0,1% зовнішньої торгівлі Японії. Для того, щоб концентруватись на переговорах з нами, має бути значний інтерес японського бізнесу. Над створенням такого інтересу ми зараз і працюємо. Протягом року провели з десяток онлайн бізнес-місій, сподіваємось на активізацію цього напрямку.

Навесні цього року уряди України і Японії мали провести перемовини щодо оновлення Конвенції про уникнення подвійного оподаткування від 1986 року. В чому суть проблеми і якими темпами сторони доходять згоди?

Відбулося два раунди переговорів між міністерствами фінансів двох країн. Готується третій. Про певні речі вже домовилися, інші знаходяться у стані дискусій. Ми б хотіли оновити цю конвенцію у пакеті з угодою про вільну торгівлю. Це було б справедливо і збалансовано з точки зору зустрічних інтересів. Діалог між урядами ведеться, але про результати - трохи згодом.

Деякі аналітики вважають, що врегулювання питання щодо подвійного оподаткування може сприяти приходу японських інвестицій в Україну. Це так?

Так, але це тільки один механізм. Інший - лібералізація торгівлі. Працюємо над обома.

Наразі найбільший за обсягом пільговий кредит для України – це позика на реконструкцію Бортницької станції аерації. Її видала Японія у 2015 році на 40 років. (Загальний розмір позики – 108,2 млрд ієн (зараз – близько 29,5 млрд грн), ставка – 0,1% річних). Як в Японії ставляться до реалізації цього проекту і чи розглядаються інші кредитні програми?

Цей проект знаходиться на етапі визначення переможця тендеру. Є певні проблеми, йдуть дуже активні перемовини. Розглядаються ще декілька проектів в рамках Офіційної допомоги розвитку, серед них - міст у Миколаєві. Рішення будуть прийняті протягом найближчих місяців.

Чи бере участь уряд Японії і японські компанії у відновленні Донбасу і підтримки внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій України?

Так, Уряд Японії виділив декілька мільйонів доларів на допомогу переміщеним особам, обладнання для лікарень. Як член "Великої сімки", Японія бере участь у всіх багатосторонніх ініціативах з цього приводу.

Співпраця з Японією для нас має подвійний інтерес, оскільки ми могли б вийти на торгівлю з іншими державами регіону. Як би Ви оцінили рівень зацікавленості українських компаній розвивати саме ці напрямки торгівельної і інвестиційної діяльності?

Двадцять перше століття буде століттям Азії. Цим регіоном ми активно не займались вже багато років, тому зараз варто надолужувати. Можна працювати і через Японію, і через Китай, і напряму - тут бізнес сам краще розбереться. Справа дипломатії - відкривати двері. МЗС визначає економічний напрямок як пріоритетний у нашій роботі, тож йому і першочергова увага. Регіон Азії має свою специфіку, але, наскільки мені відомо, у нас є гарні результати і у В’єтнамі, і в Індонезії, і в інших країнах.

Чим корпоративна культура японців відрізняється від нашої? На що б Ви порадили звернути особливу увагу?

Про корпоративну культуру Японії написані десятки книжок, одне поняття "кайдзен" чого варто. Якщо сказати коротко - японців важко переконати, але якщо довіряють - то повністю. Для них важливо дотримуватись законів, даного слова, обов’язково приділяти увагу соціальному фактору. Прибуток - це важливо, але важливий і його справедливий розподіл. Вони нелегкі партнери, але на все життя.

Чи навчилися японці знаходити баланс між роботою та особистим життям? Чи робота, як і раніше, залишається для них на першому місці?

Японці - страшенні трудоголіки. Вони працюють по 10-12 годин і дуже переживають, якщо щось не виходить. Для них характерно працювати у одній компанії чи в одній сфері все життя, і це заохочується. Їх так виховують, що успіх компанії - це і їхній особистий успіх.

Японська влада закликає працедавців перейти на чотириденний робочий тиждень. Відповідні рекомендації увійшли до засад економічної політики країни, затверджених японським урядом у червні 2021 року. Влада країни сподівається на те, що, отримавши додатковий вихідний, японці будуть частіше відпочивати й витрачати більше грошей, тим самим стимулюючи економіку країни. Чи багато прихильників у цієї ідеї в корпоративному секторі?

Вперше про таке чую. Японці працюють навіть у суботу. То про чотири дні - це, як на мене, просто розмови. Так, падає народжуваність, стрімко зростає населення похилого віку і середня тривалість життя. Для того, щоб були діти, сім’ї треба приділяти увагу, але ж і утримувати родину треба. Японія - країна дуже недешева, м’яко кажучи, тож поки що всі сили - роботі.

В 2020 році у зв'язку з коронавірусом Японія пережила економічний спад. Як японці пройшли цей період і які сфери економіки постраждали найбільше?

Падіння склало десь біля 5%. Японці його майже не відчули. Торговельний баланс країни позитивний, уряд реалізував масштабні програми допомоги, ретельно вивірені, а втрати понесли ті, хто працює у туристичній сфері. Але промислове виробництво не зупинялось ні на мить. Крім того, варто розуміти, що японські компанії мають виробництва по всьому світу, то ж ситуація в самій Японії - це лише частина загальної картини.

Повідомляється, що Олімпійські Ігри в Токіо, які проходили цього року, стали найдорожчими Іграми в історії – загальні витрати перевищать $25 млрд. Фактично – це економічні втрати для держави, які навряд чи компенсуються. Як зараз японці сприймають цю спортивну подію?

Так, витрачено було дуже великі кошти, які ніяким чином не окупилися. Громадська думка щодо Олімпіади не була єдиною, але не в грошах справа. Японці побоювалися ковіду. Це питання було вирішене блискуче. Щодо фінансового аспекту, то минулого року позитивне сальдо поточного рахунку країни було +65 млрд. Їх вистачило, щоб списати збитки, пов’язані з ковідом і відсутністю туристів на Олімпіаді. Не провести ігри було б гірше, бо в Японії репутація дуже важлива, це просто справа честі. Сьогодні країна вже пішла вперед. Майже приборкана пандемія, життя поновлюється і настрій у суспільстві значно кращий.

Довідка: Сергій Корсунський призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Японії 14 квітня 2020 року.

До цього працював радником з питань економіки, науки і техніки посольства України в Ізраїлі. Згодом – радником, тимчасовим повіреним Посольства України у США та директором Департаменту економічного співробітництва МЗС України.

У 2008-2016 рр. ‒ Надзвичайний і Повноважний Посол України в Турецькій Республіці.

Очолював Дипломатичну Академію ім. Геннадія Удовенка при МЗС України.

Читайте також: Богдан Данилишин: Зараз економіка України як згасаючий вулкан - або може зовсім потухнути, або зірватися з новою силою

Богдан Данилишин: Надмірне посилення незалежності центральних банків шкодить самим же центральним банкам досягати їх же цілей

17 січня, понеділок
16 січня, неділя
15 січня, субота
14 січня, п'ятниця