Богдан Данилишин: Зараз економіка України як згасаючий вулкан - або може зовсім потухнути, або зірватися з новою силою

Голова Ради Нацбанку Богдан Данилишин в ексклюзивному інтерв’ю розповів FEG, чому іноземцям не цікава приватизація "Приватбанку", про ризики бюджету-2022 з рефінансування наявного державного боргу та неефективність монетарних імпульсів у подоланні інфляції
Богдан Данилишин, голова Ради НБУ

ВР підтримала у першому читанні проект держбюджету-2022. Щодо ключових макропоказників, вони залишилися на рівні, затвердженому бюджетною декларацією. Як Ви прокоментуєте закладені в основний фінансовий документ показники? Наскільки він реалістичний?

Проект державного бюджету подавався до парламенту в час, коли питання ціни на газ і забезпечення паливно-енергетичними ресурсам не стояло так гостро, як зараз. Можливо, в даний час, з позицій доходів та видатків – особливо, треба було підійти значно жорсткіше. Однак, в цілому за доходами та видатками він є доволі збалансованим і є можливим для виконання у параметрах представленого Мінекономіки макроекономічного прогнозу. Дефіцит державного бюджету планується знизити до 3,5% ВВП, а в середньостроковій перспективі дефіцит буде в рамках 3% ВВП, що відповідає параметрам боргової стійкості державних фінансів.

Як бачимо, ключовим ризиком бюджету є проблема рефінансування наявного державного боргу, понад 70% якого планується запозичити на внутрішньому ринку. Розвиток внутрішнього ринку державних запозичень є критично важливим для уможливлення проведення на ньому планових запозичень без шкоди для основної діяльності головних учасників цього ринку (банків) – кредитування.

Іншим важливим ризиком проекту державного бюджету є загострення ризиків розгортання нової хвилі пандемії, що, зважаючи на згортання ряду стимулюючих заходів фіскальної та монетарної політики, може вплинути на звуження економічної бази доходів бюджету та матиме негативні соціальні наслідки, які вимагатимуть додаткових витрат бюджету.

Яких негативних впливів світової кризи на економіку України варто очікувати у ближчому часі? До яких можливих нових потрясінь варто готувати нашу економіку?

Важко зараз відповісти на це питання. Світ стає таким непередбачуваним… Щодо "світової кризи": згідно з останнім прогнозом МВФ за підсумками 2021 р., зростання світової економіки становитиме близько 6%, (в т. ч. розвинуті економіки 5.2% та країни, що розвиваються 6.4%). Подібний стан – це швидше відновлення світової економіки після кризи 2020 р., спричиненої пандемією COVID-19. Проте, слід зазначити, що таке відновлення залишається "крихким", оскільки ми досі бачимо нові хвилі пандемії в різних країнах світу, масштабні програми з викупу активів, що були запровадженні ЦБ провідних країн світу, поступово скорочуватимуться, а світова економіка стикнулась з дефіцитом сировини та комплектуючих (стрімке зростання цін на енергоносії, проблема нестачі напівпровідників тощо).

Щодо можливих нових потрясінь для української економіки, то до таких безумовно можна віднести потенційне погіршення умов торгівлі (зменшення цін на основні товари українського експорту та/або підвищення цін на імпортні товари, зокрема енергоносії), відплив капіталу з країн, що розвиваються внаслідок згортання програм кількісного пом’якшення, подальше розгортання інфляції в світі та уповільнення країн-основних торговельних партнерів (зменшення зовнішнього попиту). Також не слід забувати про внутрішні ризики серед яких ключовим є можливість посилення карантинних заходів в Україні.

Які наслідки для економіки країни можливі в контексті пандемії короновірусу і пов'язаних з нею обмежень?

В даний час економіка України як згасаючий вулкан, який або може зовсім потухнути, або зірватися з новою силою, в залежності від процесів, які будуть її стимулювати. Вже минуло два роки з того моменту як світ вперше стикнувся з COVID-19, теперішня хвиля захворювань, що спостерігається в Україні є вже третьою. Тобто наслідки пандемії для економіки добре відомі та є як короткостроковими (скорочення економічної активності, пришвидшення інфляції), так і довгостроковими (втрати в потенційному зростанні зокрема через значну кількість смертей, погіршення якості освіти та довготривалі ефекти від перенесеного захворювання).

Щодо кількісної оцінки, то тут можна порівняти прогнози зростання української економіки до пандемії (кінець 2019 р.), що становили на 2020 р. близько 3.5%, та фактичне скорочення на 4% за підсумками 2020 р. Аналогічну ситуацію ми спостерігаємо й в 2021 р.: якщо на початку року зростання прогнозувалося на рівні 4.2%, то зараз це вже 3.1%. Звісно таке скорочення не є наслідком виключно карантинних обмежень, проте погіршення епідеміологічної ситуації в Україні відіграє в цьому ключову роль.

Якими цифрами вимірюються економічні наслідки для України від різкого підвищення цін на газ і нафту?

Підвищення тарифів та цін на енергоносії відноситься до так званих шоків пропозиції, які можуть зумовлювати підвищення індексу інфляції та скорочення обсягів виробництва. Дія таких шоків посилюється в умовах країн з несформованими або неглибокими ринками, до яких відноситься і Україна. Специфікою впливу чинників пропозиції є тривалий період їх дії, який завершується лише після повного перекладання інфляції витрат на ціни товарів власної реалізації. За моєю оцінкою, мультиплікаційний ефект від підвищення цін на природний газ, інші енергоносії може тривати до двох років. Виходячи із нинішньої інфляційної динаміки внесок зростання цін на енергоносії може сформувати близько 3 відсоткових пункти споживчої інфляції.

Незважаючи на підвищення облікової ставки НБУ (з 6% на початку березня 2021 року до 8,5%), інфляція продовжує набирати темпи. Чи доцільне подальше підвищення облікової ставки НБУ і, як наслідок – зростання вартості кредитних ресурсів. Наскільки доцільне подальше підвищення облікової ставки НБУ, чи може воно бути ефективним у подоланні інфляційного тиску, як вплине на темпи відновлення національної економіки?

Тут є свої плюси і свої мінуси. Специфікою макроекономічних умов України є низька ефективність трансмісійного монетарного механізму. Працюючі кредити займають менше 15% ВВП, депозити населення – менше 20% споживчих витрат. Це зумовлює неефективність монетарних імпульсів монетарної політики, які просто не доходять до реальних товарних ринків, де власне і формується інфляція. Тому я не прихильник так званої "яструбиної" монетарної політики, яка на мою думку завдає більше шкоди динамці економічного зростання, ніж впливає на інфляцію.

Альтернативою політики "яструбиного" інфляційного таргетування є політика "гнучкого" інфляційного таргетування, яка в середньостроковій перспективі допускає тимчасове відхилення фактичних показників інфляції від таргету без необхідної реакції з боку ключової процентної ставки.

Нині основна проблема фінансів України - це розбудова інституту фінансового посередництва. Лише в умовах, коли бізнес та населення переважну частину своїх операцій здійснюватимуть в рамках національної банківської системи та в національній валюті – інфляційне таргетування зможе ефективно виконувати функцію стабілізації цін.

Тому важливою складовою політики НБУ має бути реалізація опцій, спрямованих на стимулювання кредитування, відновлення і розвиток фінансових ринків та монетарної трансмісії.

Понад 51 млрд грн склав прибуток банківського сектору за 9 місяців 2021 року, що майже на 14 млрд більше рік до року. Повідомляється, що цей результат є найкращим за відповідні періоди понад десяти років поспіль. З чого складається цей прибуток? Про що свідчить ця статистика?

Радіти може тільки банківський сектор і то не весь. Найвища за останні 10 років прибутковість банківської системи обумовлена значним зростанням чистих процентних та комісійних доходів банків, які збільшились на третину (+33%) порівняно з минулим роком. Це стало результатом більш швидкого зниження ставок за депозитами банків порівняно із кредитами та оптимізації бізнес-процесів в банках, які дозволили скоротити їх витрати на обслуговування клієнтів.

Окрім того, незважаючи на карантинні обмеження, якість активів банків виявилася кращою, ніж очікувалося. Це дозволило банкам зменшити відрахування в резерви майже втричі порівняно з минулим роком, що відповідно скоротило витрати банків та покращило їх фінансові результати.

Якими темпами, на Вашу думку, відновлюється довіра українців до банків після "банкопаду" 2014-16 років?

Думаю, що оцінка так званого "банкопаду" рано чи пізно має бути здійснена на державному рівні. Зараз маємо дещо іншу ситуацію в банківській сфері, як і багато проблем, які породив "банкопад".

Так, діяльність банків стала прозорішою і прогнозованою. Про відновлення довіри громадян та бізнесу до банків може свідчити динаміка депозитів в банківській системі. Порівняно із 2016 роком обсяг депозитів в банківській системі зріс удвічі. Особливо важливо відзначити, що прискореними темпами зростають саме гривневі депозити. Це свідчить про відновлення довіри не лише до банків, але й до національної валюти.

Звичайно, тенденція зростання банківських депозитів диктувалася не виключно питанням довіри. Такі фактори як цифровізація розрахунків, перехід торгівлі в онлайн та практично відсутність альтернативних фінансових активів вплинули на приріст депозитів в банківській системі як в Україні, так і в цілому в світі. Тому, на даному етапі важливо підвищити ефективність функціонування фінансового посередництва, щоб отримані банками депозити могли формувати пропозицію банківських кредитів та стимулювати створення нових робочих місць.

Коли питання роздержавлення "Приватбанку" буде винесене на порядок денний?

Попри значну рентабельність капіталу банків, яка на сьогодні перевищує 30%, банківський сектор України не користується значним попитом серед стратегічних іноземних інвесторів. Це обумовлене як загальнодержавною проблематикою, пов’язаною із недостатнім дотриманням принципів верховенства права, так і з нещодавнім кризовим досвідом, внаслідок якого чимала кількість банків, зокрема державні, досі оговтуються від збитків.

Тому я не очікую значної зацікавленості міжнародних інвесторів в українських банках у найближчі роки.

Законопроект №5600. Його автори кажуть, що він усуває дисбаланси в оподаткуванні і корупційні схеми, які були включені до Податкового кодексу з моменту його прийняття. Противники стверджують, що цей законопроект покликаний забрати гроші в простих людей. Які наслідки для бюджету і економіки Ви передбачаєте у зв'язку з ухваленням цього документу?

Насамперед слід зазначити, що державний бюджет сьогодні потребує додаткових ресурсів для ефективного виконання базових функцій держави. Проте підвищення податкового навантаження на громадян та бізнес, що працюють у прозорому та конкурентному середовищі, було б несправедливим, оскільки їм також важко функціонувати в умовах кризи. Тому законопроект № 5600 спрямований передусім на забезпечення збалансованості доходів державного бюджету, однак не шляхом загального для всіх підвищення податкового навантаження, а за рахунок усунення прогалин у податковому законодавстві, які дозволяють окремим категоріям економічних суб’єктів використовувати їх на свою користь.

Незабаром на FEG вийде друга частина ексклюзивного інтерв’ю Богдана Данилишина, у якій він розповів про шкідливість автономізації правління НБУ, а також про те, чому не варто у найближчі роки очікувати припливу іноземних інвестицій.

17 січня, понеділок
16 січня, неділя
15 січня, субота
14 січня, п'ятниця