Глобальний податок. Чому для України це натяк на необхідність податкових змін

У світі планується зміна глобальних податкових правил. Чи наблизиться Україна до розв'язання проблеми офшорів?
Світ змінює податкові правила

Нещодавно лідери найбільших економік світу G20 погодили і затвердили масштабний перегляд глобальних податкових правил – з 2023 року ставка податку з міжнародних корпорацій становитиме щонайменше 15%.

Нова угода передбачає, що податок буде сплачуватися не там, де компанія зареєстрована, а там, де вона працює. Цей важливий нюанс зменшить можливості для ухиляння від сплати податків, в тому числі й за допомогою офшорів. Якщо ж компанія все ж таки зареєструється в одній з офшорних юрисдикцій, яка не приєдналася до підписаної угоди, то така компанія зобов'язана буде доплатити різницю між податком, сплаченим у "податковій гавані" та ставкою в 15% до бюджету тієї країни, де фактично працює.

Іншими словами, філософія цієї угоди в тому, щоб ліквідувати стимули для переміщення прибутків в офшори та змусити транснаціональні корпорації (ТНК) не ухилятися від сплати податків в розвинених країнах, де вони фактично і працюють.

Загалом в офшорах обертається близько $21 трлн доларів. А боротьба з офшорами почалася давно і першу скрипку в ній грають Сполучені Штати. Але цікаво, що на території самих США теж є офіційний офшор – штат Делавер, де зареєстровано ледь не половину всіх крупних американських компаній. А, наприклад, Китай має свої офшорні зони у Гонконгу та Макао. Тому деякі економічні аналітики радять не чекати, що нова угода одразу вирішить проблему "офшорів".

Тарас Загородній, керуючий партнер "Національної антикризової групи"

Тарас Загородній дещо скептично оцінює реалізацію угоди по запровадженню єдиної ставки податку з міжнародних корпорацій.

"Великі корпорації (в першу чергу високотехнологічні) можуть ухилятися від сплати податків і ніхто з цим не може нічого зробити. Вони де-факто працюють по всьому світу, а податки платять де хочуть. При чому, є такі офшори, де існує спрощена реєстрація і не вимагають навіть звітності компанії – наприклад в ОАЕ, де ще й діють нульові ставки корпоративного податку. А є такі респектабельні офшори, як Ірландія, де працює найнижча в Європі ставка податку 12,5%, що приваблює перш за все великі компанії", - каже Тарас Загородній.

Дмитро Соболєв, фінансовий експерт

На думку Дмитра Соболєва, запровадження глобального податку для компаній – це, швидше, намагання створити єдині правила для транснаціональних гігантів, які дуже часто зловживають законними можливостями зменшити свої податкові витрати.

"Це більше зі сфери етики бізнесу, соціальної відповідальності. Крупні компанії завжди мали більше можливостей платити менше, ніж середні компанії. Що було хоч і законно, але не завжди справедливо. І, відтепер йдеться про єдиний податок, який не буде надобтяжливим – тобто, створюється такий собі спільний для всіх податковий знаменник, певне мірило рівності різних бізнесів перед неминучістю оподаткування", - відзначає Дмитро Соболєв.

Саме великі компанії створюють механізми, які допомагають легко ухилитися від сплати податку на прибуток, демонструючи мінімальний прибуток. Адже над цим працює ціла індустрія високопрофесійних юристів. Тут варто згадати крилатий вислів, який приписують Бенджаміну Франкліну про те, що ухиляння від сплати податків – це єдина інтелектуальна праця, яка добре оплачується.

В'ячеслав Черкашин, старший аналітик з податкових питань Інституту соціально-економічної трансформації

В'ячеслав Черкашин каже, що підписана угода передусім грає на руку високо розвинутим світовим економікам, і країни з низькими ресурсами (до яких належить Україна) навряд чи щось виграють від цієї ініціативи.

"В першу чергу виграють заможні держави з розвинутими юридичними системами і з потужним юридичним апаратом. Якщо наш який-небудь шанований олігарх виводить частину прибутку кудись на Кіпр чи в Нідерланди у вигляді процентного чи дивідендного доходу, а ця територія пропонує ставку корпоративного податку меншу, ніж 15%, то Україна буде мати право вимагати доплату до 15%. Але ж ви розумієте, що це означає – ти йдеш в міжнародний суд, проходиш складні переговори з податковим органом. Ці переговорні процеси досить тривалі і дорогі, для цього потрібна дуже висока кваліфікація спеціалістів. Тому я досить скептично до цього ставлюсь", - коментує наслідки угоди для України В'ячеслав Черкашин.

За його словами, враховуючи, що у нас в країні ставка податку на прибуток перебуває на рівні 18%, то до нас ніяких претензій з боку інших країн не буде, але є сумніви щодо того, що ми зможемо ефективно вирішувати судові спори. Аналітик нагадує про долю вже існуючого закону №1210, який зазнав безліч змін і який наша система ніяк не може "перетравити" і реалізувати. Передусім тому, що у нас в апараті державної служби досі немає фахових спеціалістів в сфері трансфертного ціноутворення (ТЦУ).

Нагадаємо, що ще в 2013 році ВР ухвалила закон про внесення змін до Податкового кодексу в частині контролю за трансфертним ціноутворенням, який передбачає механізми боротьби з виведенням прибутку підприємств в офшорні зони і в країни з низьким рівнем оподаткування. Тоді він був ухвалений у такому вигляді, що нікому не заважав користуватися офшорами. Впродовж 8 років від часу ухвалення він досі викликає суперечки в експертному середовищі.

"У великих корпорацій завжди найкращі юристи, податкові консультанти і вони завжди можуть здійснити вплив на місцеву податкову, щоб вона чогось не побачила. Тому я дуже скептично ставлюся до всіх цих законопроєктів", - каже Загородній.

Борис Кушнірук, економіст-аналітик

Борис Кушнірук, пояснюючи значення перегляду "Великою двадцяткою" глобальних податкових правил, каже, що тут важливий сам тренд – визнання несправедливості ситуації, коли багаті компанії мають можливість знайти юрисдикції, де можна зареєструватися і зменшити суми податків, а малий та середній бізнес не мають для цього технологічних можливостей. Тому виходить ситуація, коли великі корпорації отримують більше преференцій по відношенню до малого і середнього бізнесу, що аж ніяк не можна вважати справедливим з точки зору суспільних інтересів.

"Цю ситуацію потрібно ділити на дві. З одного боку, офшори – це несплата податків корпораціями і ухиляння від сплати податків фізичними особами, які їх реєструють. З іншого – великі корпорації часто реєструють офшори для того, щоб їм було легше і простіше управляти корпоративними правами. Питання не лише в менших податках, а й в тому, що всі бюрократичні процедури, пов'язані з оформленням документів в офшорній юрисдикції відсутні, там легше управляти операціями і процесами – об'єднанням, передачею в управління, поглинанням тощо", - каже Борис Кушнірук.

Експерти застерігають від однозначної оцінки офшорної діяльності. Не дивлячись на те, що поняття офшорів здебільшого згадується в негативному контексті, офшори не завжди створюються для уникнення сплати податків.

Дмитро Соболєв, аналізуючи проблему з офшорами, каже, що проблема не стільки в самому інструменті, як в тому, хто і як його використовує. За його словами, якщо мова про приховування прибутків від нелегальної діяльності – це безумовний кримінал. Щодо легального бізнесу, то тут вже задача влади втримати капітал від виведення за кордон.

"Якщо сам по собі капітал має законне походження, то тут вже питання до урядів – чому компанії його виводять, чому їм вигідніше зберігати його на офшорних рахунках, чому він не працює на національну економіку. Можна безкінечно криміналізувати практику оптимізації сплати податків. Але гроші так не втримаєш, вони все одно втечуть. Гроші неможливо втримати, їх можна тільки привабити залишатися. А це можна забезпечити тільки адекватною системою оподаткування, правилами, які не допускають двозначних тлумачень, передбачуваністю податкової політики уряду", - зазначає Дмитро Соболєв.

За словами експерта, з іншого боку, "для тих бізнесменів, які працюють в країнах з нестабільною політичною ситуацією, слабкістю та непередбачуваністю влади і поширенням рейдерських практик, офшор – це в тому числі і спосіб захистити свій бізнес”.

В свою чергу, Тарас Загородній головною причиною уникнення компаніями сплати податків в Україні називає нестабільність роботи всіх інституцій країни, що й призводить до того, що офшори стали популярними серед українських бізнесменів.

"Якщо компанія належить українському резиденту, вона завжди перебуває під загрозою – його можуть "рейдернути", або змінити власника. А якщо компанія зареєстрована, як іноземна, нерезидент в тій же офшорній зоні – то це вже зовсім інша ситуація… У нас це передусім проблема нестабільного законодавства і неготовності іноземців інвестувати в нашу країну. Є небезпека того, що ти можеш просто позбавитись бізнесу і через те іноземцям невигідно реінвестувати в країну. Якщо ви звернете увагу на ті іноземні компанії, які працюють в нашій країні, то побачите, що вони (за дивним збігом обставин) постійно демонструють збитки. Хоча, в той же час, ніхто з них не закриває тут виробництво. Якби у нас нормально працювали інституції, то я не бачу ніяких проблем", - зазначає експерт.

Аналітики кажуть, що з одного боку, корпоративний податок може сплачуватися у вигляді класичного податку на прибуток, але може бути трансформованим у більш модифіковану систему – у податок на виведений капітал. Фактично, це той самий податок на прибуток, але він відрізняється ключовим принципом – не має потреби займатись контролем за кожною операцією і доводити податківцям розміри реальних видатків.

"Я не переконаний, що це для нас правильна модель… Є певні корпорації, які вже добре напрацювали схеми виведення коштів при існуючому українському законодавстві, і тому їм абсолютно нічого не хочеться змінювати. Їх це влаштовує, бо вони намалювали схеми в межах українського податкового законодавства і таким чином мінімізували свої платежі за кордон, скажімо, через механізм роялті, і таким чином вони податки не платять. Далеко не всі хочуть навіть в межах України переводити податок на прибуток в податок на виведений капітал", - каже Борис Кушнірук.

Експерти зазначають, що податок на виведений капітал ефективно працює лише в невеликих країнах з малою кількістю населення, наприклад, в Естонії. Проте, в таких країнах, як Китай, США і Великобританія обходились без нього, віддаючи перевагу класичному інструментарію.

"В теорії воно виглядає гарно, але тоді держава втрачає інструментарій для керування процесом розвитку економіки. Зверніть увагу, коли обговорювалась можливість запровадження податку на виведений капітал, то навіть іноземці, які працюють в Україні, виступали проти. Тоді для компаній, які виводять прибуток з України, пропонувалася ставка 10%. В мене є велика підозра, що вони навіть 10% в нашій країні не платять. Для них це невигідно. Тому я прихильник того, щоб держава стимулювала процеси через податкову політику, спрямовану на інвестиційну діяльність. А це можливо через пільги на ПДВ, через пільги на прибуток, тобто – підтримка пріоритетних галузей економіки", - каже Тарас Загородній, нагадуючи історію становлення величезного бізнесу Ілона Маска – творця Tesla і Starlink.

Маск свої перші гроші на Теслу взяв у вигляді федеральної державної позички на 500 млн доларів, оскільки комерційні банки грошей не давали. Далі він отримав величезні податкові пільги по зеленій енергетиці і врешті переїхав з Каліфорнії в Техас, оскільки там йому запропонували нижчі податки. Тому економічні експерти радять не лякатися самого слова "офшор" і вирішувати це питання в комплексі з іншими питаннями. В першу чергу – шляхом покращення інвестиційного клімату всередині країни.

Читайте також: Світова економіка в епоху Covid-19: кому зростання, а кому хвороба зростання. Що чекає Україну?

17 січня, понеділок
16 січня, неділя
15 січня, субота
14 січня, п'ятниця