Пандемія біля воріт, або Готуйся до карантину влітку, а до економічного зростання - взимку

Чергова хвиля пандемії реанімувала питання про те, як неминучі карантинні заходи вплинуть на економічне зростання. Національний банк вже встиг оголосити, що нинішні обмеження не нададуть на економіку настільки ж руйнівних наслідків як минулого року. Але і в минулому році можна було уникнути великих втрат
Нову хвилю пандемії є шанс перенести легше (фото: ier.com.ua)

Для оптимістичних очікувань менших втрат від нинішньої хвилі пандемії є ряд причин, в першу чергу - можливість застосування адаптивного карантину з різними колірними маркерами для регіонів і допуском до роботи вакцинованого персоналу.

Все це дозволяє мислити глобально в частині загальних протиепідеміологічних заходів і діяти локально в частині конкретних обмежувальних інструментів і механізмів.

Хоча слід пам'ятати, що будь-який карантин - це перш за все обмеження. Або споживчої активності населення - здебільшого у сфері послуг. Або економічної активності бізнесу - переважно в сегменті капітальних інвестицій.

Обмеження рівні дефіциту. Дефіциту того самого, зазначеного вище, споживання та інвестування. Посилення ролі держави, яке ми спостерігаємо по всьому світу, якраз і пов'язано з тим, що в умовах пандемії, тільки за допомогою активних дій уряду і застосування ним різноманітних за формою компенсаторів, можна хоча б частково відшкодувати втрати домогосподарств і підприємців.

На жаль, Україна в боротьбі з епідемією коронавірусу намагається сліпо копіювати – і то частково – моделі, що застосовуються в розвинених країнах, при чому, саме ті з них, що вкрай слабо адаптуються на нашому грунті.

У минулому році, це були жорсткі обмежувальні заходи, які прямо або побічно вели до зупинки цілих галузей економіки або до зниження їх продуктивності. Як наслідок - уповільнення роздрібної та оптової торгівлі, зупинка логістики та транспорту. Тобто, найбільш потужних драйверів сучасного економічного зростання.

Бізнес стикається з дефіцитним фінансовим потоком і з незнайомою досі кризою пропозиції. Населення втрачає доходи в результаті вимушеного простою виробництва і, як наслідок, падає платоспроможність домогосподарств.

На даний момент бізнес-середовище в Україні зіткнулася з двома базовими шоками: шоком виробничих витрат (через аномально високих цін на енергоресурси) і шоком попиту – ціни на товар можна підвищити пропорційно подорожчанню факторів виробництва, але їх просто ніхто не купить. І ось Україна переходить на білоруські яйця…

У минулому році автором статті була розроблена модель, що дозволяє оцінити наслідки для економіки в результаті так званого "жорсткого карантину" протягом одного календарного місяця.

За базу розрахунку був узятий показник випуску товарів і послуг в ринкових цінах, показник ВВП і дефлятори.

Сумарно за 30 днів карантину економіка України могла втратити до 250 млрд грн у випуску товарної продукції, послуг і робіт і трохи більше 100 млрд грн ВВП (приблизно $4 млрд). У динаміці зростання валового продукту така економічна дисфункція цілком могла призвести до уповільнення зростання ВВП до 2% за рік. Наскільки вірні виявилися дані розрахунки?

До початку пандемії зростання ВВП України в 2020-му планувалося на рівні 3-3,5%. У підсумку, ми отримали падіння економіки на 4%. Сумарні втрати, таким чином, склали більше 7%.

Тривалість карантинних обмежень в Україні в минулому році можна оцінити в більш ніж три місяці, тобто відповідно до зазначеної вище моделі, втрата ВВП могла скласти 6% (в реальності – 7%). Тобто, в цілому математична модель оцінки втрат виявилася достовірною і репрезентативною.

Що стосується нинішньої ситуації, то один місяць карантину може призвести до втрати приблизно 0,5% ВВП.

У 2020-му році, крім оцінки безпосередніх економічних втрат, не менш важливим було і питання майбутнього: чи зможе наша економіка швидко пройти криву V-подібного падіння/зростання, коли економічний провал минулого року буде компенсований адекватним за прискоренням темпом зростання економіки в році поточному? Як виявилося, відповідь вийшла негативною: у 2021-му ВВП України збільшиться лише на 3,5%, чого явно недостатньо для швидкого виходу з кризи.

Хоча, на відміну від минулого року, у нас немає бюджетного провалу і грошей у скарбниці багато: при плані зборів до держбюджету (сальдо) за січень-вересень поточного року в 877 млрд грн, було зібрано 924 млрд або на 47 млрд більше (+5,3%). У порівнянні з аналогічним періодом минулого року і зовсім прорив: +159 млрд грн або +21%, що приблизно відповідає дефлятору ВВП (зростання досягнуте за рахунок збільшення номінального значення ВВП, а не завдяки поліпшенню адміністрування податків). Тим не менш, гроші в уряду є. Тепер справа за малим: правильно ними розпорядитися.

Ні програма кредитування 5-7-9, ні "Велике будівництво" не призвели до додаткової динаміки зростання. Значна частина пільгових кредитів - майже третина від обсягу - пішла на погашення старих боргів. Тобто ефект мультиплікатора (одна гривня компенсації процентної ставки – зростання обсягів кредитування – збільшення номінального ВВП) тут був нульовим (гроші просто пішли на рахунок банків-кредиторів). Інша частина пішла на поповнення обігових коштів і лише 8% - на інвестиційні цілі. Значна частина одержувачів кредитів - міцні за профілем позичальника компанії, переважно з агробізнесу і не постраждали від карантинних обмежень. Загалом, компанії, які особливо і не потребували кредитів (але чому не взяти, якщо дають з низькою ставкою). Таким чином, гроші пішли не туди і не тим. Ефект мультиплікатора - майже нульовий.

Та ж ситуація і з дорожнім будівництвом - замість створення автодорожнього промислового кластера (коли спочатку створюються бітумні заводи, виробництво техніки) ми відразу приступили до масованого вкладення бюджетних коштів в "дороги". В результаті, половина витраченого, якщо не більше, пішла в Білорусь і РФ (за бітум), в Туреччину і Китай (за дорожню техніку, оплату робітників і у вигляді прибутку тамтешніх компаній). Ефект для української економіки в частині мультиплікатора капітальних інвестицій - знову ж таки майже нульовий.

Більш того, у нас не спрацьовують моделі допомоги малому/середньому бізнесу. Причина тут проста: немає інформаційної прозорості між державою і бізнесом. Як наслідок, допомогу з бюджету отримують фіктивні ФОПи і ті з них, для кого ця допомога сприймається як дотація на тур до Єгипту. У той же час, величезний масив малого бізнесу і мікропідприємництва таку допомогу або не отримує з різних формальних причин, або отримує, але в явно недостатньому обсязі.

Що могло б дійсно допомогти нашій економіці - це точкова компенсація споживчої активності соціально незахищених груп населення: пенсіонерів, які втратили в результаті карантину додаткових підробітків, студентів, які втратили можливість для тимчасової трудової зайнятості.

Ефективність програм допомоги тут визначається можливістю охоплення мільйонів реципієнтів. Враховуючи наш рівень функціональної готовності, така допомога могла б виділятися у вигляді: додаткової пенсії, стипендій, соціальних виплат сім'ям з дітьми, інвалідам, малозабезпеченим, хворим на ковід і т.д. хоча б на рівні прожиткового мінімуму на час карантину. Сумарно мова йде про 100 млрд грн, які можна було б "влити" в споживчий ринок рівними частинами протягом 2-3 місяців, компенсуючи таким чином зниження споживання. І велика частина цих грошей пішла б на покупку саме українських товарів і послуг.

Такі програми мали б набагато більший рівень мультиплікатора в частині зростання ВВП, ніж всі вживані урядом заходи разом узяті, не дивлячись на те, що витрачено на на них було, як мінімум, в три рази більше.

Читайте також: Ілля Несходовський: нові перспективи для України в умовах інфляційних процесів

17 січня, понеділок
16 січня, неділя
15 січня, субота
14 січня, п'ятниця