Олексій Кущ: Торгові показники України говорять про її неготовність до зон вільної торгівлі

Торговий оборот України з Китаєм за підсумками січня-жовтня 2021 року зріс до $15,09 млрд (14% загального товарообігу). За обсягом та динамікою зростання торгівля з Китаєм виявилася для української економіки найбільш привабливою та перспективною
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик

Китай у списку наших торгових партнерів з великим випередженням обходить Польщу та Німеччину (номери 2 і 3): відповідно $8,43 млрд і $7,48 млрд торгового обороту.

Експорт товарів з України до Китаю становив $6,53 млрд (12% від сумарного показника по всіх країнах), а імпорт – $8,56 млрд (15%). Темпи зростання експорту до Китаю 2021-го досягли 20,1% (за загальної динаміки – 37,5%), а імпорту – 29,5% (32,1%). Співвідношення імпорту/експорту для України за останні роки також покращується, хоча сама торгівля для нас, як і раніше, дефіцитна – негативно сальдо з торгівлі з Китаєм становило мінус $2 млрд (загальний торговий мінус по всіх країнах – торговим партнерам досягнув мінус $2,57 млрд). Тобто, на Китай припадає 79% негативного торгового результату цього року. Тут можна зробити поспішний висновок про те, що якби не було Китаю, ми в зовнішній торгівлі вийшли б майже в нуль. Але це помилковий висновок: мінус був би більшим, оскільки багато видів товарів, як споживчих, там і інвестиційних, нам довелося б закуповувати в інших країнах, наприклад, у ЄС, де вони суттєво дорожчі. А без цієї продукції наша економіка функціонувати поки що не може.

Основною причиною торговельної дефіцитності України є структура торгівлі.

2021-го року ми продавали до Китаю: зернові на $1,9 млрд, в основному – кукурудзу; рослинні олії – $730 млн (переважно соняшникова олія); відходи харчової промисловості - $458 млн (головним чином, шрот); руди - $2,8 млрд (залізна руда); деревину – $112 млн, чорні метали – на $225 млн. Тобто, 91% нашого експорту – це сировина та напівфабрикати. Самотньо у цьому товарному асортименті коштує позиція у вигляді реакторів, котлів та насосів – на $194 млн.

Натомість китайський імпорт в Україну різноманітніший. На 88% – це товари з високим рівнем додаткової вартості: фармацевтика – $197 млн; хімічна продукція – $1,17 млрд; промислове обладнання, електротехніка та транспортні засоби – на $4,47 млрд; меблі та іграшки – на $432 млн; вироби з чорних та кольорових металів – $582 млн (у тому числі понад $100 млн – алюміній); товари легкої промисловості – $707 млн.

Зазначу, що за таких високих показників взаємної торгівлі Україна і Китай не мають угоди про зону вільної торгівлі.

По суті, нинішні показники торговельного обороту з Китаєм – це результат всупереч державній зовнішній політиці, що проводиться, і завдяки індивідуальним зусиллям українських компаній.

Уряд України останніми роками зробив ставку на застосування кількісної тактики укладання численних угод про ЗВТ.

Жодна з угод повною мірою не запрацювало: Ізраїль, Великобританія, Канада, у планах була Албанія, Ісландія, Швейцарія, Норвегія, Ліхтенштейн, Єгипет.

Це спочатку помилкова тактика – ставка зроблена на точки капіталізації торгівлі з низькою стартовою базою та обмеженим лімітом зростання: якщо обсяги взаємної торгівлі з Канадою та Великою Британією складають сотні мільйонів, то лібералізація торгових відносин принесе зростання на десятки мільйонів, але не на мільярди. А насправді, приносить лише поглиблення негативного торговельного сальдо для України, оскільки наша продукція не витримує конкуренції з імпортними товарами, а митної та квотної системи захисту після укладання угод про ЗВТ у нас щодо виробників із зазначених країн уже немає. У цьому плані для України джекпотом стала б угода про ЗВТ із тією ж Індією (торговий плюс для нас у 2021-му за підсумками січня-жовтня – $1 млрд).

Чому за офіційними напрямками у нас нічого не працює, а там де нічого офіційно не укладено – обсяги зростають (Китай, Індія)?

Справа в тому, що угоди про зону вільної торгівлі потрібні тим країнам, які мають що продавати на чужих ринках. Але якщо ти продаєш сировину - це традиційний біржовий товар, для його реалізації зони вільної торгівлі взагалі без потреби, так само як країнам - експортерам нафти не потрібні ЗВТ на продаж своїх вуглеводнів.

Тобто, продаючи кукурудзу, руду та соняшникову олію, ми в частині угод про ЗВТ лише відкриваємо свій ринок для імпорту і більше нічого (ну хіба що виграє одна наша ФПГ з металу та друга – з курятини).

Тут згадується гравітаційна модель зовнішньої торгівлі.

Колись нобелівський лауреат Ян Тінберген виявив взаємозв'язок, згідно з яким країни торгують між собою: відстань між ними та ВВП – ось ключові фактори успіху. Тобто, за формальними ознаками, ринок ЄС для нас є кращим, ніж, наприклад, ринок країн СНД: у деяких випадках ближче і ВВП партнера - більше. Але формула гравітаційної взаємодії надалі зазнала істотної зміни. Було додано коефіцієнт відповідності між країнами.

Тобто не завжди обсяг ВВП відіграє вирішальну роль. Іноді параметри валового продукту компенсуються відстанню. А іноді й те, й інше нівелюється різницею у показниках економічної складності.

Спробуємо розрахувати торгову гравітацію України з низкою країн – торгових партнерів, при цьому коефіцієнт відповідності визначимо як відношення економічної складності (ЕСI) України (0,6) до аналогічного показника країн, що порівнюються.

Найбільша торгова гравітація у нас виявлена ​​саме із Китаєм – 2,15. З другого краю місці РФ – 1,31. У першому випадку зіграв свою роль розмір ВВП Китаю і подібний до нас рівень економічної складності. У другому – менший розмір ВВП компенсовано близькістю країни. На третьому місці – США – 0,87. далі Німеччина (0,68), Індія (0,51), Туреччина (0,39), Польща (0,26). Найслабша торгова гравітація у нас із Ізраїлем – всього 0,07 (невеликий обсяг ізраїльської економіки та високий рівень складності, плюс – відстань). Низький показник у Білорусі – 0,05 (фактор відстані мінімізований низькою ємністю економіки та, одночасно, високою складністю). Низькі перспективи взаємної торгівлі та з Канадою – 0,12 (відстань та диспаритет у складності).

Це ще раз доводить, що при визначенні торгових стратегій для своєї країни потрібно діяти хоча б як японці, які створили Інститут економічних досліджень для АСЕАН та Східної Азії (ERIA), який протягом 10 років вивчав та моделював економічні наслідки підписання угоди про ЗВТ між Китаєм та ще 14 азіатськими країнами.

Ну а в нинішній торговій парадигмі нам просто потрібний мораторій на укладання нових ЗВТ. До тих пір, поки у нас не з'явиться хоча б у зародку промислова політика з виробництва чогось складнішого, ніж початок кукурудзи...

Читайте також: Дмитро Соболєв: Який зв'язок між податками та "тіньовою економікою" в Україні

17 січня, понеділок
16 січня, неділя
15 січня, субота
14 січня, п'ятниця