Тарас Загородній: Чому законопроєкт №5600 виявився не на часі

"Ресурсний" законопроект №5600 задумувався як антиолігархічний. Проте до другого читання норми, які стосувалися великого бізнесу, стали неактуальні. Малі й середні підприємці залишилися в центрі уваги фіскальних органів, що може становити серйозні ризики для економіки і бюджету країни
Тарас Загородній, керуючий партнер "Національної антикризової групи"

Про це спеціально для FEG пише Тарас Загородній, керуючий партнер "Національної антикризової групи"

Початковий варіант законопроєкту №5600, як і багато інших наших законодавчих ініціатив, декларувався його авторами, як "антиолігархічний". Головна його ідея полягала в тому, щоб прив'язати ренту на видобуток залізної руди (яка де-факто є такою собі українською нафтою) до зростання експортних цін на сировину. Ця новела прийшла в голову ідеологам податкових змін внаслідок того, що в першому півріччі цього року відбулося різке зростання експортних цін на залізну руду – до $200 за тону. Проте ці тенденції майже ніяк не позначилися на відрахуваннях до державної казни. З точки зору держави, власники родовищ, які експортують руду, за цей час отримали надприбутки. Тому й було вирішено прив'язати оподаткування видобутку руди до нових експортних цін. Проте нині ціни суттєво впали і, за прогнозами, до кінця року впадуть ще більше. Так що очікуваного ефекту від таких законодавчих новел ближчим часом не передбачається.

Але що в цьому законі ще цікавого? Під приводом спонукання великого бізнесу до сплати більшої кількості коштів до бюджету, виникла пропозиція запровадити суперечливі норми по відношенню до тих, хто працює в секторі сільського господарства. Зокрема, це стосується зменшення розміру ділянки, яка не оподатковується – з двох гектарів до 0,5. Одним словом, передбачається додаткове посилення податкового навантаження не тільки на олігархів, а й на тих селян і фермерів, які вирощують городину.

Крім того, пропонується обмежити можливості по виробництву курятини – був скасований єдиний податок. Також планується збільшення фактичної ставки оподаткування сільськогосподарських ділянок незалежно від того, чи використовує їх фермер. Автори законопроєкту, мабуть, не знали, що земельні ділянки не завжди повинні бути чимось засіяні – адже бувають роки, коли земля повинна просто відпочити. Не дивлячись на це, фермер має за неї платити.

Я роблю висновок, що цим законом лобіювалася схема в першу чергу в інтересах великих агрохолдингів. Для того, щоб люди почали масово продавати свою землю. Адже якщо проаналізувати динаміку кількості угод з продажу землі після відкриття ринку, то видно, що люди поки що продавати свою землю не поспішають. А, як відомо, саме крупні агрохолдинги зацікавлені в тому, щоб спонукати селян продавати землі.

Також норми, які містяться в законопроєкті №5600, надмірно розширюють повноваження фіскальних органів. Умовно кажучи, якби документ став законом, то фіскали могли би арештовувати майно, застосовувати податкову заставу тощо. Тобто все, що ми спостерігали за часів Азарова, тільки в більших обсягах: ти повинен все сплатити, а лише потім йти судитися і оскаржувати рішення і дії податкової. При цьому жодної відповідальності з боку податківців за свої дії не передбачено. Де-факто запроваджується опричнина, яка б дозволить дерти з бізнесу три шкури. Думаю, що пан Азаров, сидячи у Москві, дивиться на всі ці ідеї законотворців і думає: "А що, так можна було?"

Саме тому всі ці законодавчі новели викликали спротив з боку малого і середнього бізнесу. Адже вони розуміють, що в таких умовах найбільший тиск буде чинитися саме на них – тому що великі компанії (вітчизняні та іноземні) зможуть себе захистити, маючи висококваліфікованих адвокатів чи підтримку з боку посольств.

Одним словом, кінцевим результатом ухвалення "ресурсного" законопроєкту стало б погіршення інвестиційного клімату в нашій країні.

Проте в процесі підготовки документу до другого читання, коли цей законопроєкт наближався до остаточного розгляду, виявилось, що хтось вніс в нього декілька правок, які вже жодним чином не зачіпали інтереси великого бізнесу. Саме того, який експортує залізну руду. По-перше, за цей час сильно впали ціни на експортних ринках. Виявилось, що брати гроші вже практично немає з чого. По-друге, депутати зробили все, щоб нівелювати всі ці норми.

Отже до другого читання цей документ виявився не "антиолігархічним", як його декларували, а законом проти бізнесу. Всі ці згадані норми й викликали занепокоєння в бізнес-середовищі – як українського малого і середнього, так і в іноземного. Я вперше таке бачу, щоб всі вітчизняні і міжнародні бізнес-асоціації виступили категорично проти цього законопроєкту широким фронтом.

Швидше всього, оцінивши ситуацію і те, що голосів немає навіть у власній фракції, документ вирішили відкласти на невизначений термін. І в мене є підозри, що або він буде повністю змінений і переписаний, або просто остаточно похований.

Ідеологи податкових змін в принципі забули про контекст, в якому ухвалюється цей закон – щоб брати щось з бізнесу, треба спочатку дати йому щось заробити. А наш бізнес, не оговтавшись після усіх цих локдаунів, постав перед новим викликом – енергетичною кризою, зростанням цін на витратні матеріали, електрику, вугілля тощо. Тому ухвалення законопроєкту №5600 не тільки сильно вдарило б по бізнесу, а ще й посилило б рівень безробіття в країні.

Урядовці очікують, що законопроєкт №5600 створить додатковий бюджетний ресурс у 2022 році в обсягах близько 20 млрд. Зрозумілою є ідея – треба зібрати більше грошей до бюджету. Але замість того, щоб перерозподілити гроші, які вже є в бюджеті, замість того, щоб скоротити корупційні втрати і витрати на "Велике будівництво" (яке в наших умовах не дало такого економічного ефекту, яке йому приписують), у нас вирішили додатково обкласти бізнес податками. А від цього втрати бюджету будуть ще більшими.

Читайте також: Дмитро Соболєв: Не лише карати. Чим має займатися Бюро економічної безпеки (БЕБ)

17 січня, понеділок
16 січня, неділя
15 січня, субота
14 січня, п'ятниця